В Інституті історії України НАН України вийшло друком колективне видання за результатами Круглого столу, проведеного в онлайн режимі 17 грудня 2020 р. («Круглий стіл з нагоди 175-річчя заснування Кирило-Мефодіївського товариства. 17 грудня 2020 р. Тези доповідей». Київ, 2021. 159 с.). У виданні під науковою редакцією професорів О.П. Реєнта та О.Д. Вільшанської взяли участь 44 автори з усієї України, вступне слово виголосив директор Інституту В.А. Смолій. Серед авторів були два викладачі кафедри історії України і методики викладання історії професор Райківський І.Я. («Кирило-мефодіївці та Галичина в 1840-х рр.») та доцент Королько А.З. («Вшанування сторіччя від дня народження члена Кирило-Мефодіївського товариства Тараса Шевченка на Покутті»). Книжка була рекомендована до друку вченою радою Інституту історії України НАН України, є цінною для науковців, педагогів, краєзнавців, громадських діячів, усіх, хто цікавиться історією України, зокрема молоді, може бути використана в навчальному процесі.
Довідка.
Кирило-Мефодіївське братство (товариство) – українська таємна політична організація, яка існувала в Києві протягом грудня 1845 – березня 1847 рр. Ініціаторами створення були В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич. Членами братства були Г. Андрузький, О. Навротський, Д. Пильчиков, І. Посяда, М. Савич, О. Тулуб. У квітні 1846 р. до братства вступив Т. Шевченко.
Програмні положення Кирило-Мефодіївського братства викладені в «Книзі буття українського народу», «Статуті Слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія», підготовлені М. Костомаровим, та в «Записці», написаній В. Білозерським. В основу документів було покладено ідеї панславізму та українського національного відродження. Головне завдання братства полягало в побудові майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення цілого ряду реформ, зокрема, створенні демократичної федерації слов’янських народів на принципах рівності і суверенності на чолі з Україною; знищенні царизму, скасуванні кріпосного права та станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов’янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.
Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи втілення їх у життя – від ліберально-поміркованого реформізму (М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш) – до революційних методів боротьби (Т. Шевченко, М. Гулак, Г. Андрузький).
Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: розповсюджували програмні документи, прокламації («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), твори Т. Шевченка; займалися науковою роботою, виступали з лекціями в навчальних закладах м. Києва, піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, П. Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 р.).
У березні 1847 р. за доносом провокатора О. Петрова діяльність братства була викрита, а його члени заарештовані. Найтяжче було покарано Т. Шевченка, якого віддали у солдати Окремого Оренбурзького корпусу з забороною писати і малювати.
