Пізнавальні екскурсії студентів до Історико-меморіального музею Олекси Довбуша та Музею мистецтв Прикарпаття

    3–4 травня 2023 р. студенти груп СОІ–11 і СОІ–12 спеціальності 014 Середня освіта (Історія) ОР «Бакалавр» (денна форма навчання) в рамках нормативного курсу «Історичне краєзнавство, музеєзнавство» під керівництвом доцента кафедри історії України і методики викладання історії Королька Андрія Зіновійовича відвідали Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша та Музей мистецтв Прикарпаття.

    Переглядаючи експозиції першого музею, студенти зрозуміли, що Олекса Довбуша глибоко, як ніхто інший, увійшов в усну народну творчість, надихнув до праці багатьох письменників, поетів, художників, композиторів, кінематографістів. Оповитий ореолом слави, героїзму, нескореності перед гнобителями, ще за життя він став легендою. Музей, присвячений його діяльності, відкрито в м. Івано-Франківську 22 серпня 1995 р. Більшість експонатів походять з приватної колекції відомого українського історика Володимира Грабовецького.

    Заклад складається з двох експозиційних залів і музейної кімнати В. Грабовецького. Експозиція першої кімнати присвячена Галицько-Волинському князівству. На стендах і у вітринах цієї зали також розміщені матеріали про селянське повстання на Прикарпатті у 1490–1492 рр. проти шляхетської Польщі під проводом Мухи, бій під Рогатином 1490 р., участь населення Прикарпаття в боротьбі українського народу під проводом Семена Височана й Івана Грабівського проти шляхетської Польщі у 1648 р. та ін.

    Експозиція другого залу розповідає про соціально-економічні передумови, які спричинили піднесення опришківського руху під проводом Олекси Довбуша. Тут подано письмові документи, карти, схеми, а також малярські та скульптурні зображення, що ілюструють становище Галичини під Польщею в першій половині ХVІІІ ст. В цьому залі у хронологічній послідовності подано історію опришківського руху від першої письмової згадки до загибелі героя. У залі представлено багато художніх, графічних, літературних робіт присвячених життю і діяльності Олекси Довбуша та його сподвижників.

    Переглядаючи експозицію другого Музею мистецтв Прикарпаття, студенти груп СОІ–11 і СОІ–12 внутрішньо запитували себе: «Чим музей є: храмом, сховищем раритетів, університетом знань, тим чи іншим?» Але це та основа, в якій завжди присутній міст між минулим і теперішнім. Саме таким музеєм і являється Музей мистецтв Прикарпаття.

    Діючий експозиційний зал цього Музею розташований у найдавнішій архітектурній споруді міста – ренесансному костьолі Пречистої Діви Марії, святих Андрія і Станіслава. Споруду зводили на основі креслень французького інженера-архітектора, автора міських укріплень і забудови середмістя Франсуа Корассіні, який у той час був на службі у засновника міста і фундатора будівництва костьолу Андрія Потоцького. В основу об’ємно-просторової структури пам’ятки покладено поширений у європейській ренесансній архітектурі, зокрема в італійській, тип центральної базиліки на основі грецького хреста. Колегіальний костьол Непорочного Зачаття служив родинною усипальницею магнатів Потоцьких. У крипті був похований Андрій Потоцький та його близькі родичі.

    Відкрито Музей 18 травня 1980 р. Основою його колекції стали твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, що надійшли з фондових колекцій Івано-Франківського краєзнавчого музею та інших установ України. Музей є скарбницею образотворчого мистецтва краю. Його збірка охоплює унікальні пам’ятки галицького іконопису й барокової скульптури, творчість класиків західноукраїнського малярства, роботи українських художників другої половини ХХ ст., твори польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVІІІ – ХХ ст.

    Студенти-історики, майбутні вчителі історії, набули величезний багаж цікавих вражень з проведених екскурсій. Сподіваємося, що отримана оригінальна і змістовна інформація з вуст екскурсоводів у цих музеях стане справжнім набутком і дороговказом для студентів – майбутніх професійних вчителів історії, які сіятимуть через 4–5 років свої знання з історії рідного краю для учнів у подальшій нелегкій, але творчій педагогічній праці.