Традиційно наприкінці весни студенти-історики І–ІІ курсів вирушають у подорож на терени Галицької Гуцульщини з навчально-пізнавальною і відпочинковою метою. Цього року 19 травня з нагоди Дня вишиванки і Міжнародного дня музеїв понад 30 студентів груп СОІ–11, СОІ–12 і СОІ–22 спеціальності 014 Середня освіта (Історія) ОР «Бакалавр» (денна форма навчання) під керівництвом викладачів кафедри історії України і методики викладання історії Андрія Зіновійовича Королька і Людмили Романівни Дрогомирецької в рамках навчальних курсів «Історичне краєзнавство, музеєзнавство» та «Організація позакласної гурткової роботи» мали можливість відвідати музеї смт. Верховина та с. Криворівня. Ця екскурсія по музеях краю була тематичною і отримала назву «Гори говорять і «Тіні оживають» …».
Свою подорож активна молодь розпочала із відвідування історико-краєзнавчого музею «Гуцульщина», що знаходиться у смт. Верховині. Протягом екскурсії від завідувача музею Ілійчука Володимира Івановича вони дізналися про ранні поселення у регіоні, походження назви с. Жаб’є. Окремо слід відзначити те, що опришківський рух був широко поширений у цьому гірському регіоні. Довідалися про Олексу Довбуша, поглянули на його бартку. Загалом, на сьогодні відкрито вісім експозиційно-виставкових залів, які знайомлять відвідувачів із природою, історією, побутом, культурою і мистецтвом Гуцульщини. Також у музеї представлені матеріали про діяльність гуцульських товариств та інших організацій.
Наступна музейна локація, яку відвідали студенти – хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків», який був відкритий у будинку, де проживав головний режисер цього фільму Сергій Параджанов. Екскурсовод Мокан Галина Іванівна у традиційній їй манері з використанням колоритного гуцульського діалекту розповіла про те як проходили зйомки фільму у селі (зйомки акторів Івана Миколайчука, Лариси Кадочникової, Тетяни Бестаєвої, Спартака Багашвілі та ін.), напружені відносини оператора Юрія Іллєнка із Сергієм Параджановим, місцеве кохання режисера. Також, окремі студенти змогли одягнути автентичний гуцульський одяг і відчути дух тієї епохи.
Оригінальною виявилася локація – Музей гуцульської магії. Тут молодь від пані Іванни мала можливість дізнатися все про магію наших предків. Екскурсовод розповіла про знахарів, мольфарів та мольфарство. Детально звернуто увагу про карпатського примівника Гоя (Андрій Атаманюк) – мольфара із Шешор, що міг прочитати думки на відстані. Пані Іванна дохідливо розказала про Параску Соколовську, яку у народі прозвали Гадеркою або ж повелителькою змій, бо вміла зі зміями говорити. Могла без будь-якої вакцини заліковувати рани від укусу змій. Був згаданий, нам усім відомий, мольфар Михайло Нечай – якого вважають останнім мольфаром Карпат. Справжню популярність цей мольфар здобув у 1989 р., коли його запросили забезпечити гарну погоду під час проведення фестивалю «Червона рута». Хай там як, а погода тоді дійсно була кепська і, як кажуть люди, він буквально руками розігнав хмари. Також під час екскурсії студентська молодь дізналися про цілющі властивості карпатських трав і настоянок, які тут роблять зі змій.
Після короткого відпочинку студенти відвідали Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика. Екскурсію проводила дочка засновника музею – Наталія Гузяк. Особливість екскурсії в тому, що вона проводилася на гуцульській говірці. Пані Наталія люб’язно продемонструвала майстерність гри на різних інструментах. До речі, Роман Кумлик був самоучкою, який грав на понад 30 інструментах, а його донька на близько 20. Зустріч відбулася у приємній домашній атмосфері.
Опісля, всі дружньо відправилися до с. Криворівні – ще однієї перлини Гуцульщини, яку фольклорист Володимир Гнатюк назвав – «Українськими Афінами». Тут студенти відвідали дві локації – літературно-меморіальний музей Івана Франка і музей «Хата-гражда» гуцульської господарки родини Харуків.
Про експозицію літературно-меморіального музею Івана Франка ошатно розповіла її господиня Луцюк Ганна Іванівна. Зокрема, екскурсоводом детально було звернуто увагу про перебування Івана Франка та інших видатних діячів літератури і мистецтва Михайла Грушевського, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Гната Хоткевича у с. Криворівні, висвітлено вшанування пам’яті письменника на Гуцульщині. На початку ХХ ст., з 1901 до 1914 р., у с. Криворівню щоліта (крім 1905 і 1908 рр.) приїжджав Іван Франко. Спочатку він зупинявся у хаті Проця Мітчука, а з 1906 р. – у Василя Якіб’юка, сільського народного лікаря, різьбяра, музиканта, фотографа. Тут була написана низка відомих творів українського письменника. У 1953 р. в хаті Василя Якіб’юка відкрито кімнату-музей І. Франка. Екскурсоводом тут також були показані ручні роботи та рукописи Параски Плитки-Горицвіт – гуцульської художниці, письменниці, фотографа.
Останньою зупинкою стала «Хата Гражда» родини Харуків – найвідоміше місце, де знімалися епізоди фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», де головну роль зіграв Іван Миколайчук. За словами екскурсовода Зеленчук Василини Михайлівни, хата зберегла автентичний вигляд і оздоблення. Вона складається з трикамерної хати (хата + сіни (хороми) + хата), бокових і задньої притул, перпендикулярної кліті та огорожі. Цей житловий комплекс у вигляді замкнутого двору вже став рідкісною будівлею на Гуцульщині, хоча й був досить розповсюдженим у минулому.
З хорошим настроєм і емоціями студенти-історики повернулися до рідного м. Івано-Франківська.
