З нагоди 90-х роковин Голодомору 1932–1933 років в Україні, науковці Коломийського навчально-наукового інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та працівники Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського провели пам’ятну академію «Спогади про Голодомор і погляд на сучасну війну росії проти України». У заході взяли участь науковці кафедри філології та кафедри педагогіки і психології, Центру досліджень «Покутської трійці», музейники, духовенство, студенти Коломийського навчально-наукового інституту спеціальностей «Середня освіта (українська мова і література)», «Початкова освіта», «Середня освіта (фізична культура)», громадськість міста Коломиї.
«Вже вдруге ми вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Ця трагедія українського народу ніколи не стане тільки епізодом історії», – на початку заходу зазначила Ярослава Ткачук, генеральний директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.
У рамках заходу поділилися своїми думками та провели паралелі з сьогоднішніми воєнними подіями директор Коломийського навчально-наукового інституту, кандидат історичних наук Юрій Плекан, кандидатка філологічних наук, доцент кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Галина Волощук, завідувач кафедри педагогіки і психології, кандидат педагогічних наук Оксана Поясик, генеральний директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського Ярослава Ткачук, священник УГКЦ Володимир Гуменюк. Студенти 1 та 2 курсів спеціальності «Середня освіта (українська мова і література)» Ольга Бохонько, Анна Буторіна, Марія Дутчак, Ольга Костюк, Вікторія Мотрук, Вероніка Петрук, Христина Тимків зачитали уривки про українську культуру, українську літературу та національну ідентичність з творів про Голодомор Ольги Мак «Каміння під косою», Світлани Талан «Розколоте небо», Наталки Доляк «Чорна дошка».
Студентка 1 курсу спеціальності «Середня освіта (українська мова і література)» Тетяна Андрусишин заспівала пісні про захисників України «Я живий» і «Біля тополі».
«Починаючи з садків, шкіл, коледжів, завершуючи закладами вищої освіти, педагоги повинні розповідати про Голодомор. Впровадження нових ефективних методик вивчення Голодомору 1932–1933 рр. – невід’ємне в умовах творення Нової української школи. Увага до текстів, ретельне вивчення джерельної бази – важливий компонент дослідницького мислення. Кожна думка учня та студента важлива, адже асоціації продукують інші асоціації. Для вивчення теми «Голодомор 1932–1933 рр. на українських землях» варто також проводити бінарні уроки в школах з історії, літератури, образотворчого мистецтва та географії, адже інтеграція сприяє формуванню в учнів цілісного уявлення про проблему, створює атмосферу активної взаємодії, а також оптимальні умови для розвитку і активізації пізнавальної діяльності. Інтегровані уроки формують ціннісно-смислові, загальнокультурні, інформаційні та комунікативні компетентності», – звернулася Галина Волощук до вчителів і студентів.
«Варто згадати вислів сьомого Генерального секретаря ООН Кофі Аннана: «Геноцид починається з убивства однієї людини не за те, що вона зробила, а через те, хто вона є». Людина – істота соціальна. І чим складніші колективні спільноти люди утворюють, тим складніших форм можуть набувати вияви знущання або насильства – від цькування або знущання над однією людиною до переслідування і навіть знищення цілих етнічних, національних, расових або релігійних груп, тобто геноцидів. Вперше Голодомор як геноцид українського народу на міжнародному рівні визначив відомий зарубіжний дослідник Рафаель Лемкін, розглянувши знищення української інтелігенції, української церкви та (штучно створеним голодом) українських селян як невід’ємні складові частини геноцидного акту. Політика росії в ХХІ столітті щодо українців не змінилася. Сьогодні аналогічні факти знищення українців ми спостерігаємо на сході України, а також весь світ «з жахіттям побачив» звірства на початку війни 2022 року в Ірпені, Бучі, Гостомелі на Київщині. Завдяки пам’яті ми сильні. Дякуємо ЗСУ за можливість жити, пам’ятати, творити, навчати і навчатися на своїй рідній землі», – доповнила науковиця.
