14 березня 2024 р. в рамках нормативного курсу «Історичне краєзнавство, музеєзнавство» студенти групи СОІ–11 спеціальності 014 Середня освіта (Історія) ОР «Бакалавр» Вікторія Трінчук, Юлія Владика, Софія Дичка і Катерина Федоровська та студентка групи СОІ–32 цієї ж спеціальності Наталія Якубів під керівництвом доцента кафедри історії України і методики викладання історії Королька Андрія Зіновійовича з навчальною метою для дослідження та укладання власних родоводів здійснили похід до Державного архіву Івано-Франківської області.
Звичайно, кожен із нас хоча б раз замислювався над історією власного роду. Студенти підготувалися до такої цікавої і пізнавальної праці. Перед походом в обласний архів передувала двотижнева ретельна підготовка: для початку студенти систематизували відому інформацію про своїх найближчих родичів (створили схему, записали відомих пращурів, починаючи з наймолодших); розпитали, що знають батьки, бабусі і дідусі; продивилися сімейні архіви – зібрали інформацію з приводу дат і місць народження своїх рідних та дехто зі студентів зробили копії збережених документів родинного архіву; записали розповіді, сімейні перекази і легенди рідних про свій рід; розпитали рідних, двоюрідних, троюрідних.
А далі продовжили пошуки в Державному архіві Івано-Франківської області, звичайно, якісно підготувавшись – з’ясували відповіді на наступні запитання: де проживали предки? якої віри? якого стану були предки (селяни, міщани, військові, службовці)? Основне архівне джерело, з яким вони працювали, – це церковнослов’янські метрики кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Безумовно, для кожного з населених пунктів Прикарпаття тогочасні метрики були різні за обсягом і змістовою наповненістю. Але студенти, передусім, вперше дізналися, що священик або найближчі парафіяни, ведучи метрику за кожен календарний рік, групували інформацію на три частини: хто народився, хто помер, хто одружився в тому чи іншому селі, містечку. Найбільша трудність, з якою стикнулися молоді пошуковці, – більшість метрик писалися (заповнювалися) польською або латинською мовою. Студентам необхідно було перекладати не тільки прізвища своїх односельчан-пращурів, але й вивчати палеографію письма (знаків, літер тощо).
Проте більшість студентів виявили неабиякий хист та знайшли і переклали дані про своїх прапрабабусь і прапрадідусів, а дехто з них дійшов і до шостого «коліна», прагнучи виявити все нові і нові інформативні свідчення про своїх найближчих родичів.
Все ж, процес дослідження родоводу тривалий і вимагає багато зусиль. Це не одне інтерв’ю старших родичів, переглянуті альбоми зі старими фотографіями, зібрані усі родинні документи, а також нескінченні години роботи в архівах і створення єдиної історії, яка об’єднає окремі розрізнені факти у захопливий багатосерійний фільм під назвою «Мій родовід». Враховуючи темпи сучасного світу на це може піти не один рік і продовжуватися все життя. Проте результат вартий потрачених на нього зусиль.
А найголовніше – нинішні студенти в майбутньому мали б передати ці знання школярам, молодим людям, працюючи на посаді вчителя історії і громадянської освіти та керівника гуртка в закладах загальної середньої освіти та закладах позашкільної освіти, здійснюючи активну професійну і громадську роботу. Це сходинка до пізнання студентами рідного краю, реалізації інтересів у вивченні навколишнього середовища та історико-культурного надбання України, формування краєзнавчих знань, умінь і навичок засобами студентської і позастудентської освіти, яку слід молодим людям через певний час, після закінчення вищого навчального закладу, екстраполювати в музейно-архівний, науково-дослідницький пошуковий простір.
Висловлюємо щиру подяку за організацію зустрічі і проведену невелику лекцію щодо дослідження родоводів головному спеціалісту відділу використання інформації документів Державного архіву Івано-Франківської області Галяну Тарасу Васильовичу.
