17 лютого 2025 р. у рамках проходження виробничої історико-краєзнавчої практики на базі Центру освітніх інновацій Івано-Франківської міської ради студентка групи СОІ–22 спеціальності 014.03 Середня освіта (Історія) ОР «Бакалавр» Аліна Дмитрик провела для вихованців гуртка «Фольклористика засобами STEAM» (керівник – Камінська Олександра Євгенівна) заняття на тему «Дискусія та порівняння українських та англійських традицій». Ключовим елементом обговорення стала виставка «ЖИВА. Справжні історії кохання», яка на той момент експонувалася у виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України (вул. Незалежності, 53).
Гуртківці досліджували, як народи передають пам’ять про важливі історичні події та особисті переживання через мистецтво. Українська культура здавна використовує пісню, вишивку, народне малярство як засіб збереження традицій та пам’яті. В англійській традиції великого значення набули літературні твори, меморіальні дати, архітектурні пам’ятники. Але попри зовнішні відмінності, мистецтво у всіх культурах виконує універсальну функцію – воно говорить про почуття, які неможливо виразити словами.
Ця ідея тісно переплітається з концепцією проєкту «ЖИВА. Справжні історії кохання», який розпочався у 2022 р. з метою психологічної та соціальної реабілітації родин загиблих військовослужбовців. Дружини полеглих воїнів через живопис розповіли свої особисті історії, кожна з яких – це символ любові, що не припинилася навіть після втрати. На картинах можна побачити символічні образи, що передають тепло спогадів, біль розлуки та надію на майбутнє.
Гуртківці аналізували, як мистецтво у різних культурах допомагає людям пережити втрати. В Англії збереження пам’яті тісно пов’язане з Remembrance Day, коли суспільство вшановує загиблих воїнів, одягаючи символічні червоні маки. В Україні існують власні традиції – від запалення свічок у пам’ятні дні до створення меморіальних композицій та артпроєктів, як-от «ЖИВА. Справжні історії кохання».
Обговорення вийшло емоційним і наповненим рефлексіями. Учасники зійшлися на думці, що мистецтво має силу говорити про те, що словами не поясниш. Більшість дружин, які брали участь у проєкті «ЖИВА. Справжні історії кохання», ніколи не малювали, але саме через живопис змогли віднайти голос для своїх почуттів. Це не просто картини – це мова любові, що виходить за межі часу і простору.
Завдяки заняттю учасники не лише поринули у світ традицій, а й відчули глибину мистецтва як інструмента пам’яті та осмислення втрат. Виставка «ЖИВА. Справжні історії кохання» стала наочним прикладом того, як культура може інтегрувати минуле та майбутнє, допомагаючи людям знаходити сенс у мистецтві.
Малюнки – це мова, яку розуміють усі. Українці і англійці по-різному передавали свої традиції, але головне – любов, сім’я і пам’ять завжди залишаються центром втілення мистецьких ідей.
Дякуємо всім, хто долучився до цієї зустрічі та поділився своїми думками!
