Екскурсійна поїздка замками «Золотої підкови Львівщини»

    4 листопада 2023 р. студенти-історики І–ІІІ курсів вирушили у незвичайну подорож на терени Львівщини з навчально-пізнавальною і відпочинковою метою. Понад 30 студентів груп СОІ–21 і СОІ–22, СОІ–11, СОІ–31 і СОІ–32 спеціальності 014 Середня освіта (Історія) ОР «Бакалавр» (денна форма навчання) під керівництвом викладачів кафедри історії України і методики викладання історії Андрія Королька і Людмили Дрогомирецької в рамках навчальних курсів «Давня і середньовічна історія України», «Організація позакласної гурткової роботи» та «Основи шкільного краєзнавства» мали можливість відвідати Золочівський, Підгорецький і Олеський замки. Ці фортифікаційні споруди середньовіччя і нового часу входять у «Золоту підкову Львівщини» – популярний туристичний маршрут найбільш відомими замками Львівської області. Назву «Золота підкова» отримав через розташування замків дугою, що схожа на підкову. До маршруту, як правило включають Золочівський, Підгорецький, Олеський, Свірзький, а іноді ще й Жовківський, Поморянський та Старосільський замки. Був створений з ініціативи Бориса Возницького (1926–2012), директора Львівської галереї мистецтв, для популяризації замкової спадщини Галичини.

    Свою подорож активна молодь розпочала із відвідування Золочівського замку. Зі слів екскурсовода студенти дізналися, що місто Золочів з 1442 р. належало родині Сєнинських, згодом стало власністю Зборовських та Собєських. У 1523 р. Золочів отримав магдебурзьке право.

    Екскурсовод відзначила, що фортецю, яка знаходиться на пагорбі у південній частині міста, збудовано у 1634–1636 рр. для воєводи Руського Якуба Собєського, батька майбутнього короля Польщі. Замок добре зберігся. У плані він являє собою правильний видовжений чотирикутник з п’ятигранним бастіонами по кутах, оточений високими валами, ескарпованими каменем. Замок збудований у стилі пізнього ренесансу з елементами бароко.

    Студенти мали можливість ознайомитися з великим житловим палацом Золочівського замку – це двоповерхова будівля розміром 72×22 м з підвалами. Під час реставрації відтворено розташування кімнат, віднайдено шість туалетів початку XVIII ст., потайний хід та комини. На першому поверсі Великого палацу в експозиційних залах представлено історію замку, тюремний час, період реставрації, регіон Золочева. Також тут розміщена палацова капличка Благовіщення, виставковий зал, зали XVII і XVIII ст. На другому поверсі палацу розміщено відділ «Інтер’єри періоду історизму». У Великому палаці представлено понад 550 експонатів, у тому числі 122 одиниці живопису, 123 одиниці меблів, зброя, порцеляна, скульптура, килими, речі, знайдені під час реставраційних робіт, мисливські трофеї та інше. Серед живописних робіт портрети XVII–XIX ст., батальна картина італійського художника Мартина Альтамонте «Битва під Парканами», а також давні копії картин відомих європейських художників: Альбрехта Дюрера «Мадонна з дитятком», Пітера Пауля Рубенса «Свята вечеря», «Суд Соломона», Рембрандта ван Рейна «Вигнання Агари», «Вчений», «Портрет чоловіка», Антоніса ван Дейка «Портрет молодої людини» («Портрет Рупрехта з Палатинату») та багато інших.

    Ззовні палацового комплексу студенти ознайомилися з Китайським палацом (побудований наприкінці ХVІІ ст. коштом польського короля Яна ІІІ Собєського для своєї коханої дружини Марисеньки), равеліном (однією з оборонних споруд замку) та капличкою-пам’ятником біля входу до замку.

   Наступна фортифікаційна локація, яку відвідали студенти – Підгорецький замок, яка знаходиться у селищі Підгірці. Назва місцевості, ймовірно, походить від Івана Підгорецького, першого відомого власника Підгірців. У володінні цієї родини селище було із 1440 р., хоча перша письмова згадка про Підгірці датується 1431 р. З ХVІІ ст. власником Підгірців стали Конєцпольські, а 1682 р. їх отримав королевич Якуб Собєський, з 1725 р. Підгірці опинилися в руках Жевуських, а з 1865 р. – Сангушків, які володіли ними до Другої світової війни. Підгірці – типовий приклад міста-резиденції.

   Під час екскурсії студенти дізналися, що замок було збудовано на місці попередньої садиби Підгорецьких упродовж 1635–1640 рр. за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Сучасного вигляду замок набув після реконструкції 1720-х рр. за Жевуських, коли було добудовано третій поверх, демонтовано надбрамну вежу тощо. Палац збудовано для «втіх в відпочинку після військових трудів» про що сповіщав напис латинською мовою на мармуровій таблиці при вході до нього: «Вінець ратних трудів – перемога, перемога – тріумф, тріумф – відпочинок»

    В приміщенні палацу після Другої світової війни функціонувала лікарня. У лютому 1956 р. пожежа знищила залишки інтер’єру. В даний час проводяться реставраційні роботи, але попри все це, Підгорецький палаовий комплекс не раз служив своєрідним «декором» на зйомках художніх фільмів таких як: «Богдан Хмельницький», «Три мушкетери», «Дике полювання короля Стаха», «Помилка Оноре де Бальзака», а також відомого польського фільму «Потоп».

   У замковий комплекс, окрім палацу, входять: костьол св. Йосипа (1788 р.) та бароковий Гетьманський заїзд ХVІІІ ст., на південній стіні якого знаходиться сонячний годинник.

    Заключною зупинкою екскурсійної поїздки став Олеський замок. Студентів особливо привернув увагу цей замок, оскільки його кам’яні мури, як орлине гніздо, височіють на вершині самотнього пагорба, що здаля видніється серед рівнинного краєвиду. В історії цієї фортеці переплелися події героїчної і суперечливої минувшини трьох народів – українського, литовського а польського. Замок споруджений одним із синів галицько-волинського князя Юрія І Львовича, у другій половині ХІІІ ст. зруйновано під час боїв з литвинами. З того часу Олесько шляхом військових сутичок та дипломатичних угод переходило у володіння до Литви та Польщі, ні в одних руках надовго не затримуючись.

    Під час проведення екскурсії студенти дізналися, що Олеськом володіли Гербурти, Даниловичі, Собєські, Жевуські. Тут на службі у воєводи земель руських Івана Даниловича, що володів замком із 1605 р., був Михайло Хмель, батько Богдана Хмельницького.

    ХІХ ст. стало періодом повільного руйнування замку. Лише завдяки частковим реставраційним роботам 1891 р., 1933 р., а найбільше 1958–1965 рр. замок було реставровано і він добре зберігся й дотепер. В 1975 р. тут відкрито музейну експозицію «Олеський замок» – відділу Львівської картинної галереї. У музеї студенти могли ознайомитися із сотнею унікальних творів живопису, скульптури, прикладного мистецтва Х–ХІХ ст. Серед них ікони, портрети, натюрморти, великі батальні полотна (зокрема, «Битва під Віднем» М. Альтамонте, 1692 р.), меблі, шпалери, значна колекція скульптури львівської школи ХVІ–ХVІІІ ст.

    З хорошим настроєм і емоціями студенти-історики повернулися до рідного м. Івано-Франківська.