Науковці Коломийського навчально-наукового інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника спільно з науковими співробітниками Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття та Покуття ім. Й. Кобринського провели круглий стіл «Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид українського народу: жертви, очевидці, призвідники».
Модератором заходу виступила доцентка кафедри філології Коломийського інституту Галина Волощук. У дискусії взяли участь директор Коломийського інституту Ольга Слипанюк, завідувач кафедри педагогіки і психології Оксана Поясик, доценти кафедри філології, кандидати філологічних наук Ольга Русакова та Євгеній Лепьохін, викладач кафедри педагогіки та психології Марія Чепіль, заступник директора музею Ірина Федів, наукові співробітники музею, студенти та громадськість міста Коломиї.
«Конвенція Об’єднаних Націй» визнає жертвами геноциду лише чотири групи: національну, етнічну, релігійну і расову. Через п’ять років після прийняття терміну «геноцид» його автор, американський та польський науковець і адвокат єврейського походження Рафаель Лемкін застосував цей термін і до України.
У доповіді, яку він виголосив 1953 р. в м. Нью-Йорку з нагоди 20-х роковин Великого Голоду в Україні, зазначено: «Голодомор – це вияв геноциду, знищення не лише окремих осіб, але культури і нації. Таким чином авторитетний науковець визнає Голодомор «класичним прикладом радянського геноциду», скерованого не лише проти українських селян, а проти всієї української нації, зокрема проти інтелігенції, духовенства та мешканців українського села. А також зазначає, що навмисне українські землі після винищення голодом українських селян були заселені етнічними росіянами».
«В часи незалежності України пошуковці зіткнулися з проблемою вилучення з державних українських архівів всіх згадок про Голодомор, і першими джерелами для досліджень стало листування партійних органів з органами безпеки (НКВД), військової комендатури, а також свідчення очевидців. Свідками тих подій були акредитовані представники іноземних держав, які працювали на вражених голодом територіях; люди, які в дитячому і юному віці пережили Голодомор і вижили. Світ неоднозначно сприйняв повідомлення про Голодомор. Радянський союз чинив спротив доступові до правдивої інформації та поширював власну дезінформацію. Проте завдяки українським науковцям, активістам, зокрема серед української діаспори, на час розпаду срср близько 10 парламентів країн Південної і Північної Америки визнали Голодомор. Наразі вже 32 країни визнали Голодомор геноцидом проти українського народу», – виступив з доповіддю директор Музею історії міста Коломиї Юрій Плекан.
Учасники заходу обговорювали причини Голодомору й визначали паралелі з сьогоденням: елементи геноциду проти української нації досі присутні на територіях, тимчасово окупованих російським агресором.
Доцентка Галина Волощук розповіла про важливість вивчення теми Голодомору в школах та закладах вищої освіти, зазначивши також про важливість прочитання художніх творів з української літератури про Голодомор, і акцентувала увагу на важливості аналізу романів Уласа Самчука «Марія», Василя Барки «Жовтий князь», Світлани Талан «Розколоте небо», Тетяни Пянкової «Вік червоних мурах».
Студенти спеціальності «Середня освіта (українська мова та література)» Анна Буторіна, Вікторія Мотрук, Христина Тимків, Оксана Черкас прочитали уривки з твору «Розколоте небо» Світлани Талан.
