Сьогодні минає 95-та річниця від дня народження Володимира Васильовича Грабовецького (1928–2015) – відомого вченого, академіка, доктора історичних наук, професора, першого завідувача кафедри історії України нашого Університету.
Творчість відомих людей – це одночасно історія народу, до якого вони належать. Ця теза знаходить підтвердження в особі академіка Володимира Грабовецького. Його творча доля є складовою історичної долі західноукраїнської інтелігенції, якій у ХХ ст. довелося жити і творити в умовах тоталітарно-репресивних режимів.
Володимир Грабовецький народився 24 липня 1928 р. у бідній селянській сім’ї ткача Василя Грабовецького в селищі Печеніжині на Коломийщині. У рідному селі закінчив початкову школу, а потім навчався у Коломийській українській гімназії, Малій духовній греко-католицькій семінарії у Львові, а згодом у Винниківській середній школі робітничої молоді.
У студентські роки, спеціалізуючись у науковому гуртку історичного факультету Львівського університету імені І. Франка, В. Грабовецький розпочав свої студії з історії опришківського руху, на чолі якого був знаменитий земляк Олекса Довбуш. У 1953 р. він перейшов на посаду наукового співробітника відділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР у м. Львові. З цього часу опришківський рух став провідною науковою темою дослідника. Опрацювання даної проблематики в умовах неофіційного табу на вивчення козаччини, середньовічної історії загалом набувало особливого суспільного звучання.
Працюючи протягом 15 років під науковим керівництвом академіка Івана Крип’якевича, Володимир Грабовецький проявив себе талановитим дослідником історії рідного краю. Опрацьовані ним численні архівні фонди Львова, Києва, Москви, Кракова, Вроцлава дали змогу зробити цінні наукові знахідки, заповнити багато прогалин історичної науки, підготувати й захистити кандидатську (1958 р.), а згодом докторську (1968 р.) дисертації, стати відомим науковцем, дослідником середньовічної і новочасної історії України.
У 1975 р. професор Володимир Грабовецький перейшов на викладацьку роботу на історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені В. Стефаника, а в 1990 р. він очолив кафедру історії України.
Становлення української державності, нові суспільно-політичні умови наукової і громадської діяльності започаткували по-справжньому новий етап у житті та творчості відомого українського історика, дали змогу повною мірою розкритись його таланту науковця, педагога, громадського діяча.
За 65 років наукової діяльності з-під пера Володимира Грабовецького вийшло біля 1,5 тисячі наукових і науково-популярних праць, у тому числі більше 100.
Попри величезну різноманітність напрямів дослідницької діяльності предметом його наукових інтересів завжди була історія рідної України. Він опублікував 50 наукових праць з історії Київської Русі та Стародавнього Галича. Володимир Грабовецький вперше в українській історіографії дослідив одне з найбільших повстань в Україні та Європі під проводом Мухи в окремій монографії «Селянське повстання на Прикарпатті під проводом Мухи 1490–1492 рр.», яку високо оцінили спеціалісти в Україні та за її межами.
В. Грабовецький відомий також як дослідник Запорізького козацтва, якому присвятив біля 60-ти наукових і науково-популярних праць. Найповніше вчений опрацював добу Хмельниччини, якій присвятив монографію «Західноукраїнські землі в період народно-визвольної війни 1648–1654 рр.».
Проте основною тематикою досліджень Володимира Грабовецького стала історія багатовікового національно-визвольного руху карпатських опришків, зокрема, діяльність Олекси Довбуша. В архівах дослідник виявив понад 350 нових документів про опришків XVI–XVIII ст., з них 70 про Олексу Довбуша, якому присвятив 150 наукових праць. Проблеми опришківського руху автор узагальнив у трьох монографіях: «Антифеодальний рух на Прикарпатті в другій половині XVII – першій половині XVIII ст.», «Карпатське опришківство» і «Олекса Довбуш».
Володимир Грабовецький найбільше зусиль доклав до вивчення історії Прикарпаття. Сьогодні не можна уявити історії Прикарпаття без таких книг, як «Гуцульщина ХІІІ–ХІХ століть. Історичний нарис», «Нариси історії Івано-Франківська», шеститомне видання «Нариси історії Прикарпаття», тритомна «Ілюстрована історія Прикарпаття».
У творчості Володимира Грабовецького своєрідної динаміки набула українська історична урбаністика. Історичним нарисом «Звенигород», що з’явився ще 1959 р., вчений започаткував видання серії історико-краєзнавчих нарисів, які переросли у фундаментальні монографії: «Історія Коломиї», «Історія Калуша», «Нариси історії Галича» та інші. Він був подвижником написання історії міст і сіл Прикарпаття.
Академік Володимир Грабовецький зробив чимало для розвитку української наукової біографістики. У своїх працях він висвітлив життя і діяльність багатьох національних героїв України – Мухи, Северина Наливайка, Гната і Семена Височанів, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Данила Нечая, Олекси Довбуша, Івана Капущака, Івана Смицнюка, Василя Баюрака, Івана Бойчука та багатьох інших.
У науковому доробку вченого нараховується біля 50 наукових праць зі спеціальних історичних дисциплін – історіографії, археографії, генеалогії, геральдики, хронології.
З початку 1990-х рр. Володимир Грабовецький виступив ініціатором і організатором цілого ряду наукових конференцій. Після багатолітнього замовчування і фальсифікацій історичного минулого України важливо було зосередити зусилля науковців на найважливіших проблемах національної історіографії. У зв’язку з цим у 1990 р. була проведена наукова конференція, присвячена 500-річчю селянського повстання під проводом Мухи. 1991 р. проведені науково-теоретичні конференції, присвячені 125-річчю від дня народження визначного українського історика Михайла Грушевського, 105-річчю від дня народження академіка Івана Крип’якевича, 1995 р. – міжвузівська наукова конференція, присвячена 150-річчю з дня народження українського історика Юліана Целевича, 1999 року – наукова конференція, присвячена 120-річчю від дня народження Степана Томашівського,
Важливою сторінкою наукової біографії Володимира Грабовецького є краєзнавчо-пошукова та музеєзнавча діяльність. Протягом 50-ти років він збирав усе, що стосується опришків. Зокрема, виявив понад тисячу одиниць матеріалів про О. Довбуша. За його ініціативою, старанням та участю 1995 р. в Івано-Франківську відкрито історико-меморіальний музей Олекси Довбуша, колектив якого веде значну дослідницьку і патріотично-виховну роботу.
Плідну дослідницьку працю Володимир Васильович поєднував з підготовкою висококваліфікованих фахівців-істориків. Під його безпосереднім керівництвом із числа колишніх студентів виросла ціла історична школа, нова генерація українських науковців, які вивчають важливі проблеми історії України. Серед них вже відомі в краї і в Україні дослідники – Ігор Цепенда, Петро Сіреджук, Володимир Пришляк, Микола Вегеш, Богдан Гаврилів, Василь Педич та багато інших. Не буде перебільшенням сказати, що кожен із прикарпатських істориків молодої генерації так чи інакше формувався під впливом творчості Володимира Грабовецького.
Громадська діяльність науковця ще з 1966 р. тісно пов’язана з українським товариством охорони пам’яток історії та культури. Протягом 1960–1970-х рр. В.Грабовецький обирався членом президії правління і постійним головою секції історичних пам’яток. Був почесним головою Івано-Франківської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців. Дослідник був ініціатором встановлення пам’ятника Олексі Довбушу в Печеніжині, увіковічення пам’ятних місць, пов’язаних із життям і діяльністю народного героя і його послідовників у Івано-Франківську, Космачі, Яремчі, де були встановлені пам’ятні обеліски, художньо-меморіальні дошки.
У час національного і державного відродження України Володимир Грабовецький всі свої сили спрямовував на висвітлення маловідомих сторінок історії України, повернення забутих героїв національно-визвольного руху, діячів науки і культури. Одночасно вів популяризаторську роботу серед вчителів, студентів, громадськості краю, виступав з авторськими програмами по радіо і телебаченню.
Його науково-педагогічна діяльність відзначена багатьма нагородами. Визнанням заслуг Володимира Грабовецького перед національною історичною наукою є присвоєння йому в 1995 році почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Цього ж року вченого обрано академіком АН вищої школи України, а впродовж 1998–2015 років нагороджено орденом «За заслуги» І, ІІ, ІІІ ступенів. Він був почесним громадянином восьми міст і сіл Прикарпаття.
4 грудня 2015 р. видатного українського історика не стало. Праці Володимира Грабовецького увійшли у золотий фонд української історіографії. У дослідженні історії краю його вклад неоціненний, а обсяг зробленого вражає масштабністю і багатогранністю. 65 років своєї подвижницької праці він віддав на вівтар вивчення славного історичного минулого рідного народу, підготовку нової генерації українських науковців, виховання студентів у дусі українського патріотизму.
